Інтерактивні методи навчання на уроках музичного мистецтва

ЗМІСТ Вступ…………………………………………………………………………………...…….3 І. Поняття «інтерактивне навчання», його значення в навчальному процесі……...……5 ІІ. Особливості використання інтерактивних форм і методів на уроках музичного мистецтва…………………………………………………………………………….………7 ІІІ. Досвід застосування інтерактивних технологій на уроках музичного мистецтва………………………………………………………………………………...…16 Висновки……………………………………………………………………………..……..19 Список використаної літератури…………………………………………………….……20 ВСТУП Вивчення мистецьких дисциплін на сучасному етапі має свої особливості й певним чином відрізняється від інших освітніх предметів. Мистецтво є ефективним засобом розвитку особистості, сприяє формуванню в неї естетичного досвіду й ціннісних орієнтацій, здібностей і смаку, урівноважує її емоційно-почуттєву та інтелектуальну сфери, удосконалює здатність бачити, відчувати, споглядати. На думку Л. Масол, «узагальнення традицій вітчизняного шкільництва, передового педагогічного досвіду, світових тенденцій, науково-педагогічних джерел дає підстави для теоретичного обґрунтування змісту мистецької освіти за моделлю поліцентричної інтеграції знань, що відповідає реальній художній моделі світу, з одного боку, і враховує вітчизняну практику монопредметного викладання мистецтв у школі <...> з другого» [8, c. 27]. Серед предметів естетичного циклу музика найбільше стимулює до творчої діяльності, сприяє формуванню пізнавально-пошукових та емоційно-мотиваційних функцій, розвитку творчого мислення, здібностей, а також позитивних якостей характеру (систематичності, працьовитості, наполегливості у досягненні мети). Уроки музики – широке поле для творчості учнів, яка виявляється у різних видах художньої діяльності. Так, у музичному сприйманні – як надзвичайна спостережливість, уміння підмітити незвичайне, неповторне, простежити динаміку розвитку музичних образів і т.п., в оцінюванні – у багатстві уявлень, незвичайності асоціацій, прагненні до самостійної оцінки, оригінальних обґрунтувань тощо; у процесі виконавської діяльності: хоровому, сольному співі, грі на музичних інструментах, музичних іграх, рухах під музику – як потреба у власній інтерпретації мелодій; у власне творчій діяльності учнів – як створення ними музичних образів на основі засвоєних знань. Учителеві важливо формувати в учнів навички та вміння, необхідні для повноцінного сприйняття ними музичних творів, розвивати в них музичні, творчі здібності, а також інтерес та музичний смак. Правильно організоване слухання музики, різноманітні прийоми активізації сприйняття сприяють розвитку інтересів та смаків учнів, формуванню їх музичних потреб. Методи навчання музичного мистецтва тісно між собою пов’язані та передбачають комплекс взаємоузгоджених дій вчителя й учнів, спрямованих на реалізацію освітньої, розвивальної та виховної функцій. Вчитель музики повинен знати про існування різних методів, вміти їх доцільно використовувати у процесі навчання залежно від дидактичної мети та функціональної спрямованості. Саме інтерактивні методи навчання – це дієвий педагогічний засіб і необхідна умова оптимального розвитку учнів і вчителів, інтерактивних технологій є сьогодні на часі. Проте слід пам’ятати, що хоча інтерактивні технології й вимагають високої активності вчителя й учня, враховують психологічні й особисті риси всіх учнів, вносять індивідуальні корективи в навчальний процес, сприяють прояву та зростанню самостійності учнів, все ж таки вони не забезпечують усім учням однаково високого результату розвитку й навченості. Застосування методів інтерактивного навчання на уроках музики залежить як від теми уроку, так і від навчальної інформації конкретних уроків, термінів та понять, які необхідно засвоїти. Специфічними ознаками уроків музики є не лише мистецькі теми та поняття, а й специфічні види діяльності (слухання музики, вокальне, інструментальне, рухове виконання, створення музики). В своєму досвіді я використовую інтерактивні методи, адже у процесі навчання музичного мистецтва інтерактивні методи являють собою своєрідний комплект інтелектуального інструментарію пізнавальної діяльності вчителя й учнів. Активізація пізнання на уроках музичного мистецтва, формуючи світогляд, погляди, смаки, ідеали, сприяє розвитку не тільки специфічно музичних, а й взагалі універсальних людських здібностей, які можуть бути реалізовані в будь-якій сфері діяльності і пізнання – у науці, в політиці, в побуті, у безпосередній праці. І. ПОНЯТТЯ «ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ», ЙОГО ЗНАЧЕННЯ В НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ Термін «інтерактивна педагогіка» відносно новий: його ввів у 1975 р. німецький дослідник Ганс Фріц. Лінгвістичне тлумачення слова, представлене в іншомовних словниках, свідчить, що поняття «інтерактивність», «інтерактив» походить від поєднання двох слів: лат. inter – «між», actiw – «активний», або інтерактив (пер. з англійської inter – «взаємний», act – «діяти»). Це методи, що забезпечують комунікативну активність між учасниками спілкування або їх взаємодію. Відповідно, у дослівному розумінні, інтерактивним може бути названий метод, при застосуванні якого той, хто навчається, є учасником, що виконує певну дію: говорить, управляє, моделює, пише, малює тощо, тобто не є тільки слухачем, спостерігачем, а бере активну участь у тому, що відбувається. Проблемами визначення, пояснення сутності інтерактивних технологій та використання їх у навчально-виховному процесі займалися такі дидакти, як В. В. Котов, Л. В. Пироженко, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, О. Г. Ярошенко. На думку Т. В. Лопухіної «інтерактивне навчання – це спеціальна форма організації пізнавальної активності, що має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність» [7, c. 28]. Інтерактивне навчання – не самоціль. Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес здійснюється за умови постійної, активно взаємодії всіх учнів; вчитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання. Воно є засобом створення в навчальному закладі тієї атмосфери, що найліпше сприяє співпраці вчителя та учня, надає можливості дійсно реалізувати особистісно орієнтоване навчання. Інтерактивне навчання сприяє формуванню навичок та вмінь як предметних, так і загальнонавчальних; виробленню життєвих цінностей; створенню атмосфери співробітництва, взаємодії; розвитку комунікативних якостей. Інтерактивне навчання – це навчання діалогу, під час якого відбувається взаємодія учасників педагогічного процесу з метою взаєморозуміння, спільного виконання навчальних завдань, розвитку особистісних якостей учнів. Інтерактивним є таке навчання, яке грунтується на психології людських взаємин і взаємодій. При використанні інтерактивних методів на інтелектуальну активність впливає дух змагання, протистояння, що має місце в ситуаціях, коли учні колективно відшуковують істину. Усі інтерактивні методи – це створення ситуації спільної творчої (продуктивної) діяльності вчителя і учнів, у якій відбувається не лише процес пошуку знань, але і взаємодії особистостей. Українські дослідники інтерактивного навчання О. Пометун та Л. Пироженко порівнюють наш мозок з комп’ютером, а нас – з його користувачами. Щоб комп’ютер працював, його потрібно ввімкнути. Так само потрібно «ввімкнути» і мозок учня. Коли навчання пасивне, мозок не вмикається. Комп’ютер потребує правильного програмного забезпечення, щоб інтерпретувати дані, уведені в його пам’ять. Наш мозок повинен пов’язати те, що нам викладають, з тим, що ми вже знаємо і як ми думаємо. Коли навчання пасивне, він не простежує ці зв’язки і не забезпечує повноцінне засвоєння. Нарешті, комп’ютер не може зберегти інформацію, якщо вона не оброблена і не «закріплена» за допомогою спеціальної команди. Так само наш мозок повинен перевірити інформацію, узагальнити її, пояснити комусь для того, щоб зберегти її в банку пам’яті. Коли навчання пасивне, мозок не зберігає те, що було представлено [11, с. 11]. Незалежні дослідження, проведені різними вченими, показали, що оволодіння матеріалом і рівні його засвоєння зростають майже в чотири рази при застосуванні інтерактивних методів навчання. Економія часу, необхідного для вивчення конкретного матеріалу, у середньому становить 30%, а набуті знання зберігаються в пам’яті значно довше завдяки залученню всіх органів чуття й активних дій учнів у процесі навчання. Аналіз літератури з означеної теми дозволяє нам визначити основні переваги інтерактивних технологій навчання: – учень перестає бути об’єктом, а стає суб’єктом навчання, що забезпечує внутрішню мотивацію навчання і сприяє його ефективності; – створення атмосфери взаємопідтримки, співпраці, що позитивно впливає як на рівень знань, так і на стосунки в колективі; – роль вчителя, також суб’єкта інтерактивного навчання, зводиться до вмілої організації та цілеспрямованого керування пізнавально-пошуковою діяльністю учнів; – висока результативність у засвоєнні знань та формуванні вмінь: обсяг виконаної роботи більший, якість знань краща; – розвиток критичного мислення в учнів; – легкість контролю засвоєних знань та вмінь; – розширення пізнавальних можливостей учнів; – забезпечення змісту – учні освоюють усі рівні пізнання (знання, розуміння, синтез, оцінка); – диференційований підхід вчителів до учнів зі спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними; – розвиток комунікативних умінь і навичок, організаційних здібностей; – основне джерело мотивації навчання – інтерес самого учня (відбувається перехід від зовнішньої мотивації (оцінка) до внутрішньої (потреба знань)); – зростання ролі особистості вчителя: він менше часу витрачає на вирішення проблем з дисципліною; – учні, які отримують досвід викладання, з нової точки зору дивляться на навчально-виховний процес, на роль вчителя і учня в ньому [7, c. 52]. На нашу думку, основні недоліки інтерактивного навчання стосуються рівня готовності вчителя до організації такого виду роботи. У процесі запровадження інтерактивних методів навчання перед вчителем може постати низка проблем, а саме: – відсутність сформованої мотивації навчання, що не сприяє відповідному емоційному ставленню учнів до процесу засвоєння знань та активної пізнавальної діяльності; – існування стереотипних підходів щодо викладання матеріалу через традиційні методи навчання, які виявилися малоефективними в сучасних умовах. Тривале застосування пасивних методів навчання створює певні труднощі в процесі запровадження інтерактивних методів, особливо коли учні стикаються з такими методами вперше; – відсутність в учнів досвіду та навичок спільної взаємодії, творчого пошуку у процесі знаходження рішення; – наявність скутості в учнів щодо формулювання власних думок, їх висловлювання, аналізу [11, c. 18]. Задля вирішення проблем, які виникають у процесі запровадження інтерактивних методів навчання, науковці пропонують поєднувати традиційні та нетрадиційні (інтерактивні) методи навчання. Інтерактивність методу може збільшуватися або зменшуватися залежно від мети його використання та застосування в його структурній частині прийомів навчання, що забезпечують активну взаємодію учасників навчального процесу. Г. В. Бєлєнька пропонує використовувати певні інтерактивні прийоми в комплексі чи різноманітному поєднанні, що дасть змогу зробити сам традиційний метод більш спрямованим на активну взаємодію [1, c. 26]. На нашу думку, будь-який метод, що використовується в навчальному процесі, можна зробити більш інтерактивним, дібравши до нього відповідний прийом (або ряд прийомів), які стимулюють активність учнівської аудиторії та допомагають зробити взаємодію суб’єктів навчальної діяльності більш відкритою та конструктивною. Ці прийоми можуть бути універсальними, спільними для більшості предметів психолого-педагогічного циклу, а можуть бути і суто індивідуальними, притаманними певній навчальній дисципліні. Основні прийоми інтерактивного навчання поділяють на дві групи: когнітивні та комунікативні. Але існує ще одна група прийомів, які є розповсюдженими серед педагогів. Ці прийоми умовно можна об’єднати під назвою «релаксуючі» (від лат. relaxio – «розслаблення, полегшення»). Релаксуючі прийоми спрямовуються на зняття розумового напруження учнів в аудиторії, часткового м’язового розслаблення після одноманітної роботи, а також на переключення уваги [1, c. 32]. О. Пометун та Л. Пироженко створили умовну робочу класифікацію інтерактивних технологій за формами навчання (моделями), у яких вони реалізуються. Автори розподіляють їх на чотири групи, залежно від мети заняття та форм організації навчальної діяльності учнів: – інтерактивні технології кооперативного навчання; – інтерактивні технології колективно-групового навчання; – технології навчання у грі; – технології навчання в дискусії. Інтерактивні технології навчання О. Пометун, Л. Пироженко поділили на чотири групи: парне навчання, фронтальне навчання, навчання у грі, навчання в дискусії [11, с. 46]. Отже, реалізація інтерактивного навчання потребує від вчителя створення певних умов, що надають можливості для якісної організації навчального процесу, а саме: – включення всіх без винятку учасників навчального процесу в єдиний процес здобуття та засвоєння знань; – багатосторонній тип комунікації, що відтворюється в навчальному процесі; – створення позитивного комфортного емоційного фону, атмосфери, в якій відбуватиметься процес засвоєння та закріплення знань. ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА Добираючи методів навчання вчитель музичного мистецтва повинен виходити з того, що метод покликаний активізувати пізнавальну діяльність учнів. Він має окреслювати логіку вирішення навчального завдання й визначати спосіб набуття знань, умінь і навичок, зумовлювати можливості, вид та форму обміну інформацією між суб’єктами навчання, здійснювати його управління та регулювання, стимулювати учіння, а також бути способом самоаналізу, аналізу й оцінки навчальної діяльності. Крім того вчитель зобов’язаний співвідносити методи з цілями й завданнями навчання в цілому та конкретного його етапу зокрема. Метод має узгоджуватися із змістом навчального матеріалу, рівнем навчальних досягнень школярів, наявністю відповідних засобів навчання, а також із ступенем методичної підготовки самого вчителя, його вміннями застосовувати той чи інший метод. З досвіду роботи можу сказати, що високу ефективність на уроках музичного мистецтва показують такі інтерактивні форми та методи як: «мозковий штурм», відтворення «логічного ланцюжка», метод імітаційних моделей, метод проектів, метод творчих завдань, метод проблем, групові та ігрові форми роботи. Мозковий штурм (брейнстормінг) – розв’язання певної проблеми або завдання за допомогою активного розумового пошуку рішень певною групою учнів. Він може бути короткочасним або тривалим, письмовим або усним. Це активна форма діяльності, яка розвиває та тренує мозок, формує вміння лаконічно й чітко висловлювати власні думки. Метод проектів є однією із найперспективніших скла¬дових сучасного навчального процесу і спрямований пе¬редусім на розвиток основних освітніх компетентностей учнів, їхньої здатності до саморозвитку та самоосвіти. Застосування даного методу в загальній музичній освіті створює необхідні передумови для творчої самореалізації школярів, сприяє підвищенню навчальної мотивації, поси¬лює практичну значущість отриманих знань та умінь. На уроках музичного мистецтва метод проектів може використовуватись у фронтальних, групових та індивіду¬альних видах діяльності на етапі вивчення нового матері¬алу, з метою узагальнення та закріплення отриманих знань, а також бути однією з форм домашнього завдання. Учитель виконує роль консультанта (допомагає в пошуку інформації), організатора (заохочує, підтримує, координує процес роботи). Учні обирають тему, визначають пробле¬му, завдання, формулюють гіпотезу, проводять дослі¬дження, працюють з різними джерелами та видами ін¬формації, презентують результат і оцінюють його [4, c. 25]. Розглянемо, у чому полягають особливості роботи над проектами різних типів на уроках музичного мистецтва в 5-8-х класах. Інформаційні проекти передбачають збирання інфор¬мації про певний об’єкт, явище, створення вторинних тек¬стів. Робота над ними здійснюється за наступним алгорит¬мом: визначення цілей, основних джерел інформації (друковані тексти, інтерв’ю, «моз¬ковий штурм»), обробка даних, висновки, подання резуль¬тату у формі повідомлення, презентації. Дослідницькі проекти спрямовані на відкриття нового, раніше не відомого; за структурою наближені до справ¬жнього наукового дослідження; потребують визначення проблеми й задач дослідження, шляхів їх вирішення. Вони передбачають опрацювання різноманітних джерел інфор¬мації, аналіз отриманих даних, висновки та подання ре¬зультату у вигляді доповіді, статті. Цікавою формою здійснення дослід¬ницької проектної діяльності може стати проведення учнями різ¬номанітних опитувань однокласників, батьків, учителів. Респондентам задаються питання такого спрямування: «Чи любите ви оперу?», «Ваші улюблені оперні вистави?», «Які твори П. Чайковського ви знаєте?», «Чому потрібно вивчати народні пісні?». Результати опитування доцільно подати у вигляді тексту, графіка. На основі отриманих резуль¬татів складаються рейтинги «Найпопулярніші українські естрадні виконавці та гурти», «Наші улюблені класичні композитори» і т.п. Для учнів 6-го класу доцільно запропонувати дослід¬ницькі та інформаційні проекти на тему «Життя як бороть¬ба». На уроці, присвяченому творчості Л. Бетховена, школярі отримують завдання підготувати індивідуальний або груповий проект про митців минулого і сучасності, які, незважаючи на недугу, продовжували творити. Результатами проектів, підготовлених учнями, є до¬повіді, плакати, присвячені Лесі Українці, Й. Баху, Фріді Кало, А. Бочеллі, Ю. Титову. У процесі роботи над проектами учні використовують книги, журнали, проводять опитування, прослуховують музичні твори [4, c. 26]. Цікавою для семикласників може стати робота над інфор¬маційно-дослідницьким проектом «Віденські класики. Моцарт і Бетховен». На першому (підготовчому) етапі уч¬ні класу діляться на дві групи (перша здійснювала пошук інформації про В. А. Моцарта, друга – про Л. Бет¬ховена). На етапі мотивації вчитель пропонує учням прослухати фрагменти поетичних творів О. Пушкіна та М. Рильського, присвячених В. А. Моцарту і Л. Бетховену, які стали поштовхом до виявлення можливої пробле¬матики проекту. Після визначення учнями кожної з груп мети і завдань (етап проектування) школярі самостійно здійснюють роботу над інформаційними проектами за алгоритмом, керуючись рекомендаціями та настановами вчителя. Знайшовши необхідну інформацію, учні обох груп презентують результати проектної діяльності та обговорюють їх. У процесі обговорення визначаються спільні риси у творчості та біографіях двох композиторів. Виявлені пара¬лелі у вигляді схеми фіксуються на плакаті. Учні кожної з груп отримують наступне домашнє завдання: предста¬вити результати своєї роботи у невеликій статті (інтерв’ю з композитором, «5 цікавих фактів про В. А. Моцарта та Л. Бетховена»). Наступний етап включає обговорення кожного з підпроектів, оцінювання роботи членів груп їх керівниками та спільної роботи учнів з учителем. Рольово-ігрові проекти вимагають від виконавців не просто розігрування ролей, а й дослідження їхнього харак¬теру, поведінки. Структура даних проектів залишається відкритою, тобто може змінюватися до кінця роботи; ре¬зультатом виконання є вистава, інсценізація. Однією з форм проектів даного типу може бути уявна прес-конференція з «зірками» естради. Готуючись до уро¬ку «Походження і розвиток рок-музики», восьмикласники придумують запитання до учасників легендарного британського гурту «Beatles», а четверо школярів отримують завдання більш докладно ознайомитися з творчістю «ліверпульської четвірки», щоб зіграти їхні ролі на уявній прес-конференції. У процесі роботи над цим рольово-ігровим проектом учням довелося не тільки працювати з музичними енциклопедіями, вивчаючи біографічні відомості про учасників гурту, але й переглянути велику кількість фо¬томатеріалів та відеозаписи їхніх виступів. Школярі нама¬гаються якнайкраще зрозуміти характер кожного з гурту, тематику їхніх творів, передати атмосферу 60-х навіть у своєму одязі. Результатом проектної діяльності стала уявна прес-конференція з учасниками рок-гурту. Творчі проекти характеризуються нестандартним під¬ходом до вирішення проблеми та оформлення результа¬тів, їхня структура планується спочатку і залишається від¬критою до кінця. Результатом даного проекту може бути сценарій свята, виховний захід чи урок, газета, плакат, му¬зично-драматичний твір. По-справжньому захопить шестикласників робота над проектом «Народні звичаї зустрічі весни». Мо¬тиваційний етап даного проекту передбачає представлен¬ня учнями результатів власного опитування учнів школи (запитання: «Які звичаї зустрічі весни ви знаєте?», «Ваші улюблені веснянки?»). Постановка мети і завдань проек¬ту відбувається за участю вчителя, після чого на етапі пла¬нування в процесі спільного обговорення визначаються основні джерела інформації для подальшої пошукової ро¬боти (книги, аудіозаписи, відео). Також на цьому етапі роботи над проектом відбувається розподіл завдань між учнями, визначаються терміни виконання (два місяці) і форма представлення проекту (виховний за¬хід). На етапі реалізації плану створюється сценарій ви¬ховного заходу, відбуваються репетиції. Результатом проек¬ту є проведення виховного заходу "Народні звичаї зустрічі весни» у формі концерту [4, c. 27]. Метод проблем на уроках музичного мистецтва передбачає пошук різноманітних варіантів інтерпретації твору (у формі вільного висловлення думок): • музичної інтерпретації (пошу¬ки можливих варіантів виконання окремих куплетів і твору загалом: динамічний розвиток, визначення кульмінації окремих фраз і цілого куплета, нюансування); • драматичної інтерпретації (ва¬ріанти виконання фраз та куплетів певного характеру, з певним на¬строєм); • рухової інтерпретації (варіан¬ти образних, танцювальних рухів, диригування); • інструментальної інтерпретації (варіанти інструментального супро¬воду за допомогою елементарних музичних інструментів, «звучних предметів», «звучних жестів»); • театральної інтерпретації (ва¬ріанти інсценізації пісні); • живописної інтерпретації (ва¬ріанти зображення образу, харак¬теру, засобів музичної виразності). В умовах групової роботи дані інтерпретації обговорюють у гру¬пах як завдання. У класі працюють «Музиканти», «Драматурги», «Тан¬цюристи», «Диригенти», «Артис¬ти», «Оркестранти», «Художники» тощо. Результатом вивченої пісні може бути конкурс виконавських інтерпретацій [13, c. 5]. Метод творчих завдань – система самостійних (частково самостійних), пізнавально-пошукових завдань, спрямованих на закріплення в учнів пошукових мисленнєвих операцій та на тренування і розвиток їх творчих здібностей у практичних діях (у художній діяльності). На уроках музичного мистецтва доцільно застовувати різноманітні творчі завдання відповідно до такої класифікації: 1. Творчі завдання, виконання яких сприяє розвитку: а) ритмічного відчуття; б) ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху; в) художньо-образних уявлень й виконавських здібностей у процесі співу та гри на музичних інструментах. 2. Творчі завдання художньо-естетичної спрямованості, через виконання яких формується і розвивається художнє сприймання, оригінальне асоціативне мислення, емоційно-почуттєва сфера. Для розвитку ритмічного відчуття доцільно використовувати такі творчі завдання: 1. Створити ритмічну відповідь на ритмічне запитання вчителя. 2. Створити ритм, схожий на марш (під нього можна крокувати, на танець, наприклад, вальс або польку (можна танцювати), на пісню-колискову). 3. Придумати певну ритмічну послідовність, засвоїти її і відтворити у звучних жестах чи на ударних інструментах. 4. Створити ритмічний супровід до казки про Червону шапочку (який характер її кроків, коли вона йде спокійно, поспішає, біжить?). На шумових інструментах або за допомогою олівців відтворити ритм кроків. Для розвитку ладового, звуковисотного й інтонаційного слуху варто застосовувати такі творчі завдання: 1. Створити мелодію імені. 2. Придумати інтонації, звуки, які можна було почути у лісі, також інтонації героїв казок, з якими можна було зустрітися під час музичного «мандрування». 3. Передати в інтонації різні почуття: сум, радість, упевненість, спокій тощо. Для розвитку художньо-образних уявлень і виконавських здібностей у процесі сольного і хорового співу, також гри на музичних інструментах, зокрема, і дитячих, автор пропонує такі творчі завдання: 1. Проілюструвати оповідання, вірш або маленьку історію музично-шумовим супроводом, що містив би певний ритмічний малюнок. 2. Створити музичні ілюстрації до казки, запропонованої вчителем. Наприклад, під час розповіді «Про принцесу Гаму» учні мають придумати мелодію дзвонів, що сповіщають про наближення ночі, колискову пісню, веселий танок та ін. 3. В ситуації: «Якби я був композитором» визначити засоби виразності для передбачуваного твору (наприклад, «Сумний настрій», «В акваріумі», «Хода ведмедів») і зобразити за допомогою музичних інструментів. 4. Створити мелодії на коротенькі тексти або рими, декілька разів проспівати їх, а потім перенести створені мелодії на інструменти (фортепіано, ксилофони, металофони). 5. Попередньо ритмізувати, а потім озвучити невеликий віршований текст, в якому присутні різні персонажі, що спілкуються. Вірш має бути співучим, образним, цікавим за змістом і легко піддаватися різноманітній ритмізації [10, c. 9]. Формуванню і розвитку творчої особистості сприятиме розширення кругозору через усі існуючі інформаційні канали. Особливу увагу слід приділяти накопиченню музичних та позамузичних вражень, що має здійснюватись у різноманітних формах роботи, звичайно, якнайбільше – на уроках музики, а також і під час відвідування концертів, художніх виставок, у спілкуванні з природою тощо. Як відомо, процесом накопичування вражень доцільно керувати, оскільки учні можуть одержати їх із різних і до того ж не завжди педагогічно цінних джерел. Тому у своїй роботі варто звертатись до найкращих зразків різних видів мистецтва, зокрема, музичного, використовуючи при цьому народну, класичну і сучасну музику. У міру оволодіння знаннями і формування певних умінь і навичок поступово впроваджуємо творчі завдання художньо-естетичного спрямування, які мають бути, по-перше, комплексними, тобто охоплювати такі види мистецтва, як музика, література, образотворче мистецтво; по-друге – багатофункціональними, тобто не тільки забезпечувати дослідження поставленої дидактичної мети, а й сприяти формуванню і розвитку якостей і властивостей творчої особистості; по-третє, не вимагати для свого виконання великих часових затрат і не бути «прив’язаними» до певного програмового матеріалу; по-четверте, бути незвичайними і новими за своїм змістом. Ознайомимось з прикладами творчих завдань художньо-естетичного спрямованості. 1. Завдання «Піктограми настрою». Прослухати музичний твір, визначити настрій музики, піднявши картки (діти попередньо одержали картки із зображенням на них облич з мімікою: радість, сум, гнів, подив, увага, задумливість, тощо). Дидактичним матеріалом можуть бути твори з альбомів для дітей П.Чайковського, Р.Шумана, В.Косенка, М.Степаненка, Г.Саська та ін. 2. Завдання «Музичний портрет». Прослухати музичні фрагменти з балету К.Хачатуряна «Чіполіно» і розповісти про характери Чіполіно, Сеньйора Помідора, Груші, Гарбуза. Створити музичні образи будь-якої дійової особи з балету. 3. Завдання на пластичну імпровізацію: а) вибрати дійову особу із казки і створити її образ рухами, жестами мімікою тощо; б) прослухавши музику К.Сен-Санса «Карнавал тварин» (без оголошення назви творів: «Слони», «Осли», «Кенгуру»), розказати, кого зображує музика, і рухами показати слона, ослика, кенгуру. 4. Музичні завдання з використанням різних видів мистецтв: а) прослухавши музичний твір «Хвороба ляльки» П.І.Чайковського, відповісти, який колір найбільше підходить до цієї музики (червоний, зелений, рожевий, чорний чи інші, і чому?); б) прослухавши музичний твір Е.Гріга «У печері гірського короля», розповісти і намалювати, що діється у печері і чому музика звучить спочатку тихо, а потім голосніше, змінюється динаміка і темп? [10, c. 10] В якості дидактичного матеріалу використовуємо такі музичні твори: „Веселий селянин”, «Дід Мороз» з «Альбому для юнацтва» Р.Шумана, уривки з балетів «Лускунчик» П.Чайковського, «Горбоконик» Р.Щедріна, а також із сюїти «Пер Гюнт» Е.Гріга; в) прослухавши фортепіанну п’єсу П.Чайковського «Осіння пісня», прочитати вірші про цю пору року, підготовлені учнями вдома, зобразити осінь-чарівницю у малюнках, а також порівняти власні малюнки з репродукцією картини І.Левітана «Осінній ранок». Аналогічні завдання можна присвятити також й іншим порам року, використовуючи такі музичні твори: «Баркарола» М.Лисенка, «Пролісок. Квітень», «Пісня жайворонка. Березень» П.Чайковського, «Зима» з циклу «Пори року» А.Вівальді; репродукції картин: «Граки прилетіли» А.Саврасова «Велика річка» І.Левітана, «Весняний пейзаж» Ю.Кабиша, «Зима» В.Грабаря; вірші Л.Українки, М.Підгірянки, О.Олеся, Ф.Тютчева, О.Пушкіна, А.Фета, С.Єсеніна та ін. Особливість педагогіки мистецтва полягає в тому, що творчості навчити не можна; проте можливо і необхідно створювати педагогічні умови для пробудження й активізації в учнів творчих імпульсів, сприяти розвитку їх творчих здібностей та їх творчому самовираженню. Отже, доцільно надавати дітям можливість вільного вибору творчих дій у практичній діяльності: дехто любить співати чи грати на музичних інструментах, хтось – складати вірші, казки, а ще хтось малювати або ліпити. Адже саме в процесі вільного вибору дитина зростає як особистість – в неї з’являється почуття дорослості, самостійності, зацікавленості в роботі, що дуже важливо для закріплення бажання займатися творчістю, для пізнання радості творення. Безперечно, чим раніше розпочати роботу з розвитку творчих здібностей у дітей різного віку, тим більше шансів, що їх творчі можливості не згаснуть, а сформуються і розвинуться, щоб виявитися згодом в усіх сферах діяльності [10, c. 11]. Групова робота на уроках музики організується в та¬кий спосіб. Під час комплектування груп можливі три варіанти: учні займають свої звичні місця (навіть при наяв¬ності амфітеатру); учні сідають так, як пропонує вчитель (це дає змо¬гу посадити слабких учнів поряд із сильними); кожний учень сам обирає сусіда по групі (учням періодично треба давати таку можливість). Зручними є групи з 3–5 учнів, залежно від того, як сидять діти в класі (за партою по три; поруч по 4–5 при амфітеатрі; два учні, які сидять поруч, тихо перемовля¬ються з тими, хто сидить за ними). Показником того, що дітям цікаво на уроці, є легке пожвавлення у класі. Саме в групі рівних собі за соціальним статутом учні набувають більшої самостійності й незалежності, виробляють влас¬ний погляд і вміння його захищати, критичність. Учитель дає завдання групам і 1–2 хвилини для його обгово¬рення. На початковому етапі навчання (початок семест¬ру) педагог координує роботу в групах, задаючи про¬блемні запитання та допомагаючи учням зробити висновки. На етапі оволодіння учнями навичками групо¬вої роботи вчитель дізнається про результат виконання завдання через командира або іншого члена групи [12, c. 25]. На уроках музики застосовуються такі форми групо¬вої роботи: у парі (мала група – 2 учні); у групі (3–5 учнів); групові дебати; груповий діалог (учитель–групи або група– група); групове змагання; групова дискусія; груповий диспут. Групова робота учнів застосовується під час слухан¬ня музики, співу, виконання творчих завдань, актуалізації опорних знань. Головними завданнями, що постають пе¬ред учителем з використанням групових форм роботи на уроках музики, є: навчати учнів умінням співпраці, роз¬витку емпатії у роботі в групі; стимулювати емоційно-мо¬ральні переживання взаємного навчання; формувати рефлексивні компоненти навчальної діяльності (цілес¬прямованість, планування, самоконтроль, оцінку); роз¬кривати й розвивати індивідуальність у групових формах навчальної діяльності [12, c. 26]. Ігрові форми навчання. Групова робота – це, перш за все, гра. Вона посідає в житті ди¬тини велике місце і має виняткове значення: гра для дитини – це на¬вчання, гра – це труд, гра – це серйозна форма виховання. У процесі гри діти навчаються підкорятися її правилам, зважати на інтереси інших учасників гри, виробляється звичка зосереджу¬ватися, мислити самостійно, роз¬вивається увага, прагнення до знань. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються: пізнають, запам’ятовують нове, орієнтуються в надзвичайних си¬туаціях, доповнюють свого ува¬гу, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші діти залучаються до гри з великим бажанням, до¬кладаючи всіх зусиль, щоб не підвести товаришів. Адже й до¬рослі люди швидше навчаються в грі. Гра включає в діяльність позитивні емоції, тому сприй¬няття інформації чи способу діяльності відбувається системно, глибоко. Ефективність гри, як свідчить досвід педаго¬гів, істотно залежать від низки чинників, серед яких, перш за все, виділяються: а) чітко продумана мета; б) мотивація ігрової діяльності; в) чітка підготовка, проведення і підведення підсумків гри; г) постановка пізнавальних і проблемних питань у процесі гри; д) залучення до гри всіх учнів класу; е) тривалість гри не повинна перевищувати однієї навчальної години. На уроці музики іграми, які найбільше спряють розвиткові в учнів творчих здібностей, є сюжетно-рольові та проблемно-моделюючі [6, c. 3]. В сюжетно-рольових іграх підготовка до ролі дає дітям можливість пофантазувати, створюючи конкретний образ самостійно. Беручи участь в таких іграх, учні розширюють знання, набувають акторських, виконавських навичок, осягають характер героя, перевтілюючись у нього, набувають здатності мислити, відчувати й говорити так, як мислить, відчуває й говорить герой. Проблемно-методичні ігри передбачають нестандартні ситуації, що вимагає від учнів самостійного творчого розв’язання проблеми (наприклад: «Що стане, коли мажорну п’єсу «Нова лялька» П.Чайковського виконати у мінорі?» тощо). На уроках музичного мистецтва доцільно використовувати такі ігри: Ігри «Дерево пісень» або «Дерево творчості». Робота в парах. Діти отриму¬ють конверти зі словами, з яких потрібно скласти назви пісень певного поета чи композитора. Коли учні склали назву пісні, вони називають її й отримують БІД учителя листочок дерева з назвою пісні, який самостійно прикріплюють до плаката з нама¬льованим деревом або до макета дерева. Ігри «Аукціон композиторів» або «Аукціон музичних термінів». Умови: вчитель пока¬зує портрет композитора. Учні, щоб його «викупити», мають «робити ставки» – називати відомості з жит¬тя, твори, характеризувати творчість, засоби виразності тощо. Хто назве більше – той переможець. Аналогіч¬но проводиться гра «Аукці¬он музичних термінів». Гра «Біографічне лото» На окремих картонних картках записують фрагменти біографій композиторів, відомих музикан¬тів, тобто той фактичний матеріал, який діти мають засвоїти. На од¬ній картці подано прізвище та ім’я композитора, на іншій – країна, де він народився і жив, далі – твори, написані композитором. Завдан¬ня для дітей: вибрати із загальної кількості карток ті, які стосують¬ся одного й того ж композитора, і скласти біографію. Спочатку шко¬лярам допомагає вчитель, потім діти роблять це самі, змагаючись, хто швидше [3, c. 12]. Ефективною формою інтерактивного навчання на уроках музики є евристична бесіда – форма навчання, побудована на запитаннях і відповідях, коли учитель не повідомляє учням знання, а логічно побудованою системою запитань спонукає їх на основі вже здобутих знань, спостережень, досвіду підходити до нових висновків. Евристичні бесіди мистецтвознавчої спрямованості можуть застосовувались на різних етапах форму¬вання музичної культури учнів: під час пояс¬нення нового матеріалу, на етапі узагальнення й систематизації знань, після самос¬тійного вивчення творів. Правильно розроблена евристична бесіда перед¬бачає, перш за все, розвиток в учнів уміння сформулювати й обґрунтувати свою точку зору. Введення ж елементів диспуту в бесіду дає мож¬ливість реалізувати один із головних навчальних принципів – прин¬цип гуманізації. Дійсно, саме в диспуті під час публічного обговорення тієї чи іншої найважли¬вішої проблеми учні, по-перше, отримують мож¬ливість, поділитися своїми суб’єктивними погля¬дами і знаннями, по-друге, отримати нову інфор¬мацію. Таким чином, виховуючи в учнів толерант¬не ставлення до поглядів, відмінних від власних, внутрішньо настроюючи їх на пошук згоди у вирішенні тієї чи іншої проблеми, закладаються основи діалогічного мислення. Зазначимо, що не можна ігнорувати безу¬мовну ефективність диспуту для розвитку най¬важливіших комунікативних вмінь, які зрештою обумовлюють формування варіативного мислен¬ня учнів. Саме тому в навчально-виховний процес потрібно поступово вводили елементи диспуту для обговорення найважливіших мистецтвознавчих проб¬лем. Таку бесіду з елементами диспуту можна використати, вивчаючи тему «Музика – могутнє джерело думки». Бесіда прово¬диться на етапі закріплення знань. Учитель ставить такі запитання: 1. Чи потрібна людині музика? 2. Яку роль відіграє музика у житті кожного з нас? 3. Кому музика потрібніша: артисту, вчителю, лікарю, робітнику? 4. Яка музика цінніша: класична чи сучасна? Діти мають висловити свою думку, відстоювати її, дискутувати [9, c. 3]. Ефективною формою інтерактивного навчання на уроках музики є використання інформаційно-комп’ютерних технологій (ІКТ), які забезпечують вирішення завдань всебічного розвитку природних, творчих здібностей учнів, а саме: фантазії і художньої уяви; асоціативного сприйняття і мислення на основі художнього і музичного матеріалів, розуміння поняття ритму в природі і мистецтві. Використання комп’ютера на уроці створює можливості для розвитку зорової пам’яті, фантазії, формування у дітей естетично-гармонійного світосприйняття. Сучасні інформаційні технології сприяють засвоєнню знань на основі моделі навчальної комунікації «учитель – комп’ютер – учень», що є ще одним дидактичним засобом організації навчального процесу, підтверджує необхідність вивчення мистецьких дисциплін за допомогою методів алгоритмізації навчальних дій та інтеграції каналів передавання інформації, порядку навчальних дій на основі наочно-ілюстративної системи знань засобами технології мультимедіа. Цей підхід є надзвичайно ефективним у підготовці та проведенні уроків. Використання інформаційних технологій дозволяє залучити учнів до такої діяльності як: створення творчих робіт; пошукової роботи під час вивчення української музичної, художньої культури, творчості композиторів; оформлення результатів своїх досліджень у вигляді методу проектів за певними темами тощо. У сучасній методиці вже наявні різні види розробок, які рекомендовано до впровадження у процесі вивчення мистецьких дисциплін у школі. Найбільш зручним засобом для створення уроків з мультимедійним супроводом є програма Microsoft Power Point (програма для створення та демонстрації презентацій), особливо зручною вона є під час подання нового матеріалу. Презентація дозволяє вчителеві ілюструвати свою розповідь. Наприклад, при вивченні теми «Опера» можна використовувати відеофрагменти. Програма дозволяє не перенавантажувати зоровий простір, фіксуючи увагу учнів, крім того, використовуючи гіперпосилання, можна повернутися до будь-якого фрагменту уроку, витративши при цьому мінімальну кількість часу. Програма Microsoft Power Point дає можливість використовувати на уроці карти, малюнки, портрети композиторів, відеофрагменти, діаграми, музичні фрагменти. Презентації ефективно використовуються на різних етапах уроку, зорове сприйняття об'єктів учнями дозволяє швидше і глибше сприймати поданий матеріал. Під час закріплення знань, використовуючи програму Microsoft Power Point, можна організувати на уроці групову діяльність учнів: спільна творчість учителя і учнів створить на уроці сприятливий психологічний клімат, сформує уміння працювати в групі. Наприклад, під час вивчення теми «Жартівлива музика» (6 клас) учні об’єднуються ва групи, отримують завдання: визначити за творами для сприйняття індивідуальний стиль композитора; скласти анкету творчого портрету композитора; проаналізувати твір (визначити засоби музичної виразності, створити словник для визначення характеру музики, скласти модель будови музичного твору) [5, c. 27]. Презентації можуть широко використовуватися на уроках музичного мистецтва, що дозволяє підвищити інтерес до вивчення предмета. Даний вид діяльності дає можливість вчителеві й учневі проявити творчість, індивідуальність, уникнути формального підходу до проведення уроків. Значну допомогу і учням, і вчителям надають ресурси мережі Інтернет. Її використання дає можливість швидко знаходити й використовувати додаткову інформацію при підготовці до уроку. Зацікавлення в дітей викликає можливість взяти участь у зазначеному процесі. Мета такої роботи з учнями полягає в наступному: простежити, у який спосіб мережа може сприяти розвитку дитячої уяви, бажання знаходити й насолоджуватися музичними творами. Завдання для пошуку в Інтернеті можуть бути такими: прочитання статей, текстів, прослуховування музичних фрагментів, створення відео і фонотеки тощо. Отримання й обробка через Інтернет різноманітної музичної інформації стає новим напрямом у розвитку пізнавального інтересу учнів до музики, а також однією з форм вивчення світового та вітчизняного музичного мистецтва. Мережа Інтернет може застосовуватися в шкільному музичному навчанні для: − отримання доступу до сучасних оригінальних навчальних матеріалів; − значного посилення індивідуалізації навчання; − забезпечення інформаційної діяльності викладача й учнів; − розвитку музичного інтересу школярів. Наведемо декілька прикладів використання інформаційних ресурсів Інтернет учителем музичного мистецтва. Учитель може ознайомити дітей з музичними інструментами різних країн світу. Увійшовши до мережі Інтернет, школярі вибирають Web-сторінку, на якій є інформація з музичного, образотворчого мистецтва, художньої культури. Вона, звичайно, представлена в текстовій формі. Підбираючи цікаві навчальні матеріали, підлітки знайомляться з ілюстраціями, картинками, фото, відео, які супроводжують текст, а також прослуховують музичні твори. Використання комп’ютерних програм на уроках предметів художньо-естетичного циклу дозволить глибше засвоїти пропоновані вчителем теми, забезпечити найбільшу наочність, і, що дуже важливо, показати учням етапи виконання пропонованого завдання, а також проілюструвати урок не тільки творами художників, але і власними роботами дітей, що підвищує інтерес до предмета [5, c. 28]. Існуючі програми, які можна використовувати для уроків музичного мистецтва в школах можна поділити на групи: музичні редактори; енциклопедії; ігрові програми; програми-тести і вікторини. Музичні редактори відкривають школярам можливості для експериментування з електронними звуками. Учень може ство-рити композицію, задаючи систему виразних засобів музики, використовуючи програму музичного редактора «Note Worthy Composer» (Великобританія). Працюючи в даному редакторі, підлітки вчаться не тільки записувати знайомі мелодії, але і складати свої, підбираючи темпи, фрагменти, які відповідають стилю, кількості голосів і т.п. Слід зазначити, що цікавим для учнів є виконання пісень англійською мовою в супроводі комп’ютера. Енциклопедії. Такі CD-ROM-програми в основному створені як бази даних і призначені для індивідуальної роботи учня з комп'ютером. Наприклад, енциклопедія на CD «Класична музика». Вона ілюструє навчальний матеріал щодо творчості 63 ком-позиторів і має в своєму арсеналі 320 музичних творів, багато з яких представлені на відео, у виконанні кращих музикантів світу. Матеріал енциклопедії можна використовувати на різних етапах вивчення тем: «Композитори різних країн світу», «Театр», «Музичні інструменти» та ін., які вивчаються не тільки на уроках музичного мистецтва, а й на уроках художньої культури. Перед учнями ставляться такі задачі: підготувати повідом-лення про вивчений матеріал даної теми, знайти музичний матеріал і т.ін. Така робота з комп'ютером передбачає декілька етапів: аналіз матеріалу; слухання музичних фрагментів, заглиблення в історію створення творів. Енциклопедії можуть бути використані на всіх типах уроків. Структура таких уроків залежатиме від поставленої вчителем мети, одержаній інформації про результати засвоєння матеріалу, методів і прийомів навчання, використаних на уроці, рівня підготовки й розвитку учнів, а також місця комп'ютерних програм у вивченні теми [2, c. 3]. Для навчального процесу особливий інтерес становлять ігрові музичні програми, дуже різноманітні за значенням, структурою і формою. Наприклад, програма з ігровими елементами «Cartoon Classics» (Класична музика з мультфільмів), яка пропонує учням за допомогою героїв мультфільмів і звучання музики, назвати мультфільм і автора музики. Це – «Вальс квітів» П.І. Чайковського, «Угорська рапсодія» Ф. Ліста, арія Фігаро В.А. Моцарта та ін. Такі програми допомагають активізу-вати увагу учнів, більше прослуховувати різної музики, орієнту-ватися в епохах, стилях; а ігровий елемент, який присутній у програмі, дозволяє зробити її цікавою та інтригуючою. Програми-тести і вікторини. Програми цієї групи розробляються з урахуванням конкретної мети і змісту уроку. Часто вони створюються вчителями й учнями для свого навчального закладу. Також існують у кожній програмі спеціальні вікторини на закріплення учнями матеріалу, з яким вони ознайомилися. Наприклад, найцікавішою для учнів 5-х класів є музична гра «Лускунчик», у якій автори пропонують учням урятувати новорічні подарунки від мишачого короля. Для цього їм знадобиться не тільки мужність, але й знання та музичний слух. Якщо завдання виконане правильно, подарунки відправляються на новорічну ялинку [2, c. 4]. Отже, інформаційно-комп’ютерні технології, разом із правильно підібраними технологіями навчання, створюють необхідний рівень якості, варіативності, диференціації і індивідуалізації навчання й виховання. І, як результат освоєння галузі «Мистецтво» – розвинена художня уява; здатність до адекватного сприйняття витворів мистецтва за допомогою освоєння мови мистецтва (у тому числі толерантність до різних культур, до так званих «незрозумілих» авторських витворів); сформовані навички художньо-практичної діяльності; здатність аналізувати й синтезувати, уміння узагальнювати й бачити цілісну картину світу в його звуко-пластичних образах. У сучасні уроки музичного мистецтва необхідно включати сукупність інтерактивних методів і засобів для реалізації змісту навчання. Особливо важливо для вчителя музики ґрунтовно оволодіти технологіями навчання, найраціональнішими способами навчання на основі принципів системності, що забезпечить ефективність реального навчального процесу. Адже в оптимально змодельованому навчальному середовищі створюється комфортний психологічний клімат, учні налаштовуються на активну й плідну індивідуальну, парну, групову форми роботи, забезпечується розвиток особистості учня, формування таких властивостей мислення, як самостійність, швидкість, гнучкість, вміння творчо мислити. ІІІ. ДОСВІД ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ НА УРОКАХ МУЗИЧНОГО МИСТЕЦТВА Застосування інтерактивних технологій на уроках справа не проста, тому сам учитель повинен бути добре підготовлений, глибоко знати і продумувати матеріал; продумувати всі завдання для груп і пар; спланувати і розбити урок: визначити час, який потрібен для кожного етапу уроку, підготувати всі питання і можливі відповіді, виробити критерії ефективного оцінювання; передбачити методи привернення уваги учнів, налаштування їх на роботу, підтримання дисципліни, необхідної для нормальної роботи. Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям. Ефективність і сила впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від умінь і стилю роботи конкретного вчителя. Найпоширенішим у практиці моєї роботи є метод порівняння, що має декілька модифікацій: * порівняння творів одного автора з метою усві¬домлення особливостей стилю композитора (пісні П. Майбороди, О. Білаша, музика В. Моцарта, Л. Бетховена, жанри української народної пісні та ін.); * порівняння творів однієї тематики у творчості різних композиторів із метою виявлення за¬гальних рис (тема кохання у С. Прокоф’єва та А. Хачатуряна, тема страждання у П. Чайковського й Л. Бетховена та ін.); * порівняння творів різних композиторів однієї епохи з метою узагальнення рис епохи (композитори-романтики, композитори-класики, українські радянські композитори та ін.); * порівняння контрастних творів (за жанрами, настроєм, формою). У практиці інтерактивного навчання суттєво¬го значення набуває робота в малих групах, що сприяє розвитку навичок співпраці й спілкування. Працюючи в групах, підлітки почуваються впевне¬ніше, позбуваються сором’язливості, у них фор¬мується почуття відповідальності за результати спільної праці. Розглянемо прийом «Музичний консиліум»: у 7 класі учні слухають «Болеро» М. Равеля. Для аналізування засобів музичної виразності ство¬рюємо «консиліум», що складається з «фахівців». Група 1 – фіксує особливості розвитку тем (дві теми, що звучать репризно й повторюються впродовж звучання 8 разів). Група 2 – визначає особливості ритму, динаміки, темпу (темп і ритм не змінюються, динаміка розвивається від рр до ff). Група 3 – стежить за «поведінкою» інструментів симфонічного оркестру (з кожним повторенням тем з’являються нові музичні інструменти, доки в кульмінації не зазвучить tutti). Представники груп розповідають про свої спостереження, а я фіксую на дошці висновки дітей. Після цього відбувається повторне слухання «Болеро». У 5 класі під час аналізування зв’язків між різними видами мистецтва пропоную використовувати прийом «Мистецька експертиза». Створюється група «експертів», у складі якої – «художник», «поет», «музикознавець». «Експерти» «сканують» картину: «художник» визначає особливості колірної палітри, композиційність, колорит картини; «поет» пропонує фрагменти літературних творів, художній образ яких асоціюється з настроєм картини, з її «біографією»; «музикознавець» шукає звукові аналоги до живописного рішення, формує свій музичний образ, пропонує відповідну музичну форму. Порівнюючи висновки «експертів», визначаємо спільність ритму, ладу, інтонації, внутрішній зв’язок між творами різних видів мистецтва, що виявляється в емоційному, а не в сюжетному єднанні. Висновок: та сама емоція передається за допомогою різних засобів виразності залежно від виду мистецтва, а художник, поет, музикознавець використовують однакові прийоми драматургічної взаємодії. Використовуючи метод проблем, ми виявляємо зв’язок між художнім образом і життям, звертаємо увагу на епоху, у якій жив композитор, на інших діячів літератури, які були його сучасниками. Розглянемо, наприклад, прийом «Журі»: * учні 8 класу слухають «Рапсодію в блюзових тонах» Д. Гершвіна. Декілька учнів (за бажанням) утворюють представницьке журі для з’ясування серйозних питань: * аналіз соціальне-історичного коріння джазової музики, передумови виникнення цього музичного феномену XX ст. Роль негритянської музичної культури; * симфоджаз – поєднання традицій європейського мистецтва та джазу (що мав на той час доволі сумнівну репутацію). Чи вдалося це композиторові; * що є основою джазового мистецтва (своєрідність ладо-інтонаційного розвитку, невичерпність ритмічного багатства, свобода імпровізаційного розвитку). Ефективний прийом «Малюємо портрет» дозволяє успішно реалізувати проблему музичної образності у творах композиторів-класиків. Учням пропонується стати «психологами», які мають дати словесну характеристику своїх товаришів. Характеристика буде досить чіткою. Ускладнюю завдання, пропонуючи учням розповісти про людину, яку вони ніколи не бачили, але вона залишила свого звукового листа, у якому написала про себе й свій час. (Для слухання пропоную: романс М. Глінки «Гуде вітер» (8 клас); пісню-баладу Ф. Шуберта «Лісовий цар» (7 клас); російську народну пісню «Матушка» (5 клас); українську народну пісню «Од Києва до Лубен» (4 клас) та ін.) Учні порівнюють інтонаційні й мовленнєві характеристики героїв, складають психологічний портрет «живої» людини, ліричного героя, який має певний темперамент, стать, вік, манеру поведінки тощо. Такий прийом значно розширює сферу емоційного сприйняття твору, дозволяючи дітям стати безпосередніми учасниками дійства, розділити з героєм його душевні переживання та настрої, поглянути на світ його очима. Важливою ланкою, що опосередковано пов’язує музику й навколишній світ, є метод художньо-образних асоціацій. Багата й різноманітна палітра асоціативних уявлень дозволяє учням знаходити зв’язок музичного образу з художніми образами інших видів мистецтва, впливає на здатність давати естетичну оцінку свого емоційного стану, емоційного стану інших. У 7 класі слухаємо увертюру «Егмонт» Л. Бетховена. Перед слуханням учні отримують завдання: визначити характер взаємодії контрастних образів-тем і коротко змалювати, що вони почули в музиці. Відповіді були такими: «У протистоянні тем відчувається боротьба сил природи»; «Двоє людей із різними характерами намагаються переконати одне одного»; «Хижак нападає на беззахисну тваринку» тощо. Ці асоціативні образи не відповідають тематиці, що запропонував Бетховен, але вони є доволі цікавими та влучними. Від розмаїття подібних асоціацій підводжу до єдиного авторського варіанту) (кожна асоціація має право на позитивну оцінку якщо вона відповідає глибинному драматургічному задуму творця). Розвитку асоціативного мислення, створенню ситуації емоційної зацікавленості сприяє прийом «Малюнок на склі». Учням пропонується вірш російської поетеси Н. Бромлей «Скажи, художник». Діти добирають відповіді-асоціації (як докази) із творі композиторів-класиків. Наприклад: дощ – у музиці Ф. Шопена; вітер – у романсі М. Глінки «Гуде вітер»; весна – сонячне сяйво музики В. Моцарта; зима — кришталевість сюїти «Пори року» А. Вівальді тощо. Доходимо висновку, що явища приро¬ди, настрої людини мають свої аналоги й «кольори» у мистецьких творах; сприймати та зображувати їх можна по-різному. Учням пропонуються конкурси з груповим змаган¬ням. У конкурсі «Знайди помилку» пропоную ви¬клад трьох пісень («Реве та стогне Дніпр широкий», муз. Д.Крижанівського, «Дороги» А.Новикова, українська на¬родна пісня «Та орав мужик край дороги») з помилками в групуванні нот у даному розмірі. Команда-група, що першою знайде помилку, – стане переможцем. У конкурсі «Поле чудес» учні, прослухавши фрагмен¬ти музичних творів (наприклад, Симфонії №40, IV части¬ни Моцарта або іншого твору), мають назвати їх авторів. Команди-групи по черзі називали літери. За кожну правильно вгадану літеру зараховувався один бал. Команда-група, яка назвала усе слово, отримувала бали за літери, ще не вказані. На етапі актуалізації опорних знань з музики учням пропонувалася робота в парах. Скажімо, при повто¬ренні матеріалу (прізвища композиторів, назви музичних творів, визначення музичних понять, термінів), засвоєно¬го в попередніх класах, учням пропонується в парі опра¬цювати такі питання: • Пригадайте твори, в яких композитори створили яс¬краві образи війни, добра, зла • Які засоби музичної виразності ви знаєте? • Хто автор твору, який прозвучав? • Що таке увертюра? Одним із захоплюючих творчих проектів для шести¬класників стала підготовка та проведення ними уроку в другому класі «Зображальні можливості музики. К. Сен-Санс «Кар¬навал тварин». На етапі мотивації було визначено завдан¬ня проекту, складено його план, обрано групу учасників. Моделювання уроку, обговорення його мети й завдань, планування відбувалися разом з учителем. Учні робочої групи отримали дослідницькі завдання – знайти цікавий фактологічний матеріал про життя і творчість К. Сен-Санса та його «Зоологічну фантазію», підібрати загадки про тварин, малюнки з їхнім зображенням. На етапі реа¬лізації плану відбувався пошук учнями необхідної інфор¬мації, аналіз, співставлення отриманих фактів. Після цього було створено сценарій уроку, проведено його репетиції. Презентація результатів проекту відбулася у формі відкритого уроку в другому класі, який проводився з учнями робочої групи. Підсумковий етап передбачав оцінювання виконаної ро¬боти учителем і самооцінювання учнів робочої групи. У процесі роботи над цим проектом учні мали можливість відчути практичну значимість власної пізнавальної діяль¬ності. Участь у проекті стала потужним стимулом для їх¬ньої подальшої самоосвіти. Таким чином, досвід свідчить, що використання на уро¬ках музичного мистецтва інтерактивних технологій, у яких пріоритетними є активізація самостійної пізнавально-творчої діяльності учнів, залучення їх до суджень, інтерпретацій, оцінок у вільно¬му й дружньому діалозі, дає нові можливості для усвідомлення й формування емоційного та інте¬лектуального досвіду школярів. Мінімум музичної «кухні», максимум творчої уяви, життєвих асоці¬ацій, навіть інтуїції, адже митець бачить світ по-своєму й відображає його за допомогою мови свого мистецтва. Головне, щоб у кожній новій темі уроку, на кожному новому рівні свого вікового розвитку діти переконувалися в багатогранності музичного мистецтва, знаходили в ньому безліч відтінків по¬чуттів і засобів виразності. ВИСНОВКИ Таким чином, проведене дослідження щодо використання інтерактивних методів на уроках музичного мистецтва дозволяє зробити такі висновки: Використання інтерактивних методів навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається тільки завдяки постійній, активній взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове, навчання у співпраці), де й учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб’єктами навчання і розуміють, що вони роблять, рефлексують з приводу того, що знають, уміють і здійснюють. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне розв’язання проблеми на основі аналізу обставин і відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери взаємодії, дає змогу педагогові стати справжнім лідером дитячого колективу. У сучасні уроки музичного мистецтва необхідно включати сукупність інтерактивних методів і засобів для реалізації змісту навчання. Особливо важливо для вчителя музики ґрунтовно оволодіти технологіями навчання, найраціональнішими способами навчання на основі принципів системності, що забезпечить ефективність реального навчального процесу. Адже в оптимально змодельованому навчальному середовищі створюється комфортний психологічний клімат, учні налаштовуються на активну й плідну індивідуальну, парну, групову форми роботи, забезпечується розвиток особистості учня, формування таких властивостей як самостійність, швидкість, гнучкість, вміння критично мислити. З досвіду роботи можу сказати, що високу ефективність на уроках музичного мистецтва показують такі інтерактивні форми та методи як: «мозковий штурм», відтворення «логічного ланцюжка», метод імітаційних моделей, метод проектів, метод творчих завдань, метод проблем, дискусійні методи, групові та ігрові форми роботи. Ефективною формою інтерактивного навчання на уроках музики є використання інформаційно-комп’ютерних технологій (ІКТ), які забезпечують вирішення завдань всебічного розвитку природних, творчих здібностей учнів, а саме: фантазії і художньої уяви; асоціативного сприйняття і мислення на основі художнього і музичного матеріалів, розуміння поняття ритму в природі і мистецтві. Використання комп’ютера на уроці створює можливості для розвитку зорової пам’яті, фантазії, формування у дітей естетично-гармонійного світосприйняття. Викладання – це мистецтво, а не ремесло – у цьому самий корінь учительської справи. Вічно винаходити, вимагати, удосконалюватися – от єдиний можливий курс сучасного вчителя. CПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 1. Бєлєнька Г. В. Інтерактивні прийоми викладання навчальної дисципліни у вищій школі / Г. В. Бєлєнька. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. – 118 с. 2. Василенко Е. Шляхи застосування комп’ютерних технологій на уроках музичного мистецтва / Е. Василенко // Мистецтво в школі. – 2010. – № 1. – С. 3– 5. 3. Горбенко Н. Музичні ігри на уроці музичного мистецтва / Н. Горбунко // Музичний керівник. – 2012. – № 12. – С. 11– 14. 4. Гризоглазова Т. Застосування мультимедійних технологій у проектній діяльності підлітків на уроках музичного мистецтва / Т. Гризоглазова // Мистецтво та освіта. – 2012. – № 4. – С. 25– 28. 5. Заровська Г. Уроки музики у світі інформаційних технологій / Г. Заровська // Мистецтво та освіта. – 2010. – № 1. – С. 26– 28. 6. Кравченко К. Використання інтерактивних методів навчання та організація ігрової діяльності на уроках музики / К. Кравченко // Шкільний світ. – 2011. – № 35. – С. 1–10. 7. Лопухіна Т. В. Технології навчання, виховання та розвитку дітей : навчально-методичний посібник / Т. В. Лопухіна, О. О. Стягунова. – Донецьк : Каштан, 2010. – 146 с. 8. Масол Л. Впровадження нових програм з мистецтва та художньої культури // Мистецтво та освіта. – 2001. – № 3. – С. 27–29. 9. Пантюк О. Інтерактивні вправи на уроках музичного мистецтва / О. Пантюк // Мистецтво в школі. – 2010. – № 10. – С. 2– 6. 10. Поліщук Л. Використання інтерактивних технік для формування й розвитку емоційно-чуттєвої сфери учнів на уроках музичного мистецтва / Л. Поліщук // Мистецтво в школі. – 2010. – № 10. – С. 7–12. 11. Пометун О. І. Інтерактивні технології навчання / О. І. Пометун, Л. В. Пироженко. – К.: А.С.К., 2004. – 192 с. 12. Радчук Н. Групова робота на уроках музики / Н. Радчук // Мистецтво та освіта. – 2006. – № 3. – С. 24–27. 13. Щиголєва А. Застосування інтерактивних технологій на уроках музичного мистецтва / А. Щиголєва // Мистецтво в школі. – 2011. – № 9. – С. 4–7.